Діагностичні критерії ПТСР Керівництва з діагностики і статистики психічних розладів, 5-е видання (DSM -5)

• Розгляньмо діагностичні критерії ПТСР Керівництва з діагностики і статистики психічних розладів, 5-е видання (DSM -5).

• Критерій А

  Переживання досвіду смертельної небезпеки або загрози смерті, отримання або загроза серйозного поранення, сексуальне насильство або його загроза, що може статися в один із таких способів:

  • Безпосереднє переживання травматичної події.
  • Перебування у ролі свідка травматичної події, до якої були залучені інші особи.
  • Повідомлення про подію, яка сталася з близькими членами родини або близькими друзями. У випадках безпосередньої або можливої загрози смерті члена сім'ї або друга подія повинна бути раптовою або несподіваною. 
  • Повторюване чи надмірна сила переживаннь деяких аспектів травматичної події, що викликають сильну негативну емоційну реакцію (наприклад, ті, хто через обставини першими опинилися на місці загибелі людей і зайняті збиранням тіл і останків тіл загиблих; поліцейські, котрі багаторазово ставали свідками безпосередніх наслідків насильницьких дій).

  Примітка: пункт 4 виключає опосередкований вплив через засоби масмедіа, телебачення, кінофільми, статичні зображення в тих випадках, коли це не пов’язано з виконанням професійних обов’язків.

• Критерій B

  Присутність одного або більше симптомів інтрузії (повторного переживання травматичного досвіду), пов’язаних із травматичною подією, що з’явилися після травматичної події:

  • Повторювані, мимовільні та нав’язливі спогади. Діти старші шести років можуть виявляти цей симптом, часто граючи в ігри, в яких виражаються аспекти травми.
  • Травматичні кошмари або неприємні сни зі змістом, що пов’язаний з подією, що повторюється. Дітям можуть снитися страшні сни без змісту, пов’язаного з травмою.
  • Дисоціативні реакції (такі як флешбеки – повторне переживання травматичної події), за яких виникають повторювані відчуття. Це може відбуватися за континуумом інтенсивності: від коротких епізодів до втрати усвідомлення реальності. Діти можуть знову відтворювати події у грі.
  • Сильний або тривалий психологічний дистрес при впливі зовнішніх або внутрішніх подразників, що символізують або мають схожість з будь-яким аспектом травматичної події.
  • Помітна фізіологічна реактивність, наприклад, збільшення частоти серцевих скорочень після впливу травмуючих нагадувань.
• Критерій C

  Постійне старанне уникнення нагадувань про травму після закінчення травматичної події, про що свідчить одна чи обидві ознаки:

  • Уникнення думок чи почуттів, пов’язаних із травмою. 
  • Уникнення зовнішніх нагадувань про травми, такі як люди, місця, розмови, дії, предмети чи ситуації.
• Критерій D

  Погіршення когнітивного функціонування і настрою, що пов’язано з травматичною подією, яке почалось або ж посилилось після завершення травматичної події (принаймні два з перелічених нижче):

  • Неможливість згадати важливі аспекти травматичної події (головним чином через дисоціативну амнезію та не пов’язану з такими факторами, як черепно-мозкова травма, вживання алкоголю або наркотиків).
  • Стійкі та перебільшено спотворені переконання чи очікування негативного характеру про себе самого або навколишній світ (Наприклад, “Я поганий”, “Нікому не можна довіряти”, “Світ небезпечний”, “Я втратив свою душу назавжди”, “Моя нервова система повністю зруйнована”).
  • Стійкі та спотворені переконання про причини або наслідки травматичної події, на яких ґрунтується самозвинувачення чи звинувачення інших.
  • Стійкі негативні емоційні стани (наприклад, страх, гнів, вина або сором).
  • Помітне значне зниження інтересу чи залучення у види діяльності, які колись були значущими.
  • Почуття відстороненості та відчуженості від інших людей.
  • Стійка нездатність відчувати позитивні емоції (наприклад, нездатність відчувати щастя, задоволення чи почуття любові та прихильності).
• Критерій E

  Помітна і значуща зміна фізіологічної збудливості і реактивності, що почалася або посилилася після завершення травматичної події (принаймні дві з наведених нижче) :

  • Дратівливість або спалахи гніву (які виникають без будь-якої причини або з незначних приводів), зазвичай виражені у вербальній або фізичній агресії щодо людей або об’єктів.
  • Саморуйнівна поведінка, безрозсудна ризикована поведінка.
  • Підвищена настороженість/гіперпильність.
  • Перебільшена стартова реакція.
  • Проблеми із засинанням чи підтриманням сну.
  • Проблеми із концентрацією уваги.
• Критерій F

  Тривалість розладу (симптомів, описаних в критеріх B, C, D і Е) більше 1 місяця.

• Критерій G

  Розлад викликає клінічно значущий дистрес або порушення у соціальній, професійній чи іншій сфері функціонування індивіда.

• Критерій H

  Розлад не обумовлений прийомом ліків, вживанням психоактивних речовин або іншими розладами та захворюваннями.

  Постановка діагнозу ПТСР згідно з DSM-5

  Щоб поставити діагноз посттравматичного стресового розладу згідно з DSM-5, необхідна відповідність таким критеріям:

  • критерій  А;
  • один або більше симптомів з критерію B;
  • один або більше симптомів з критерію C;
  • два або більше симптомів з критерію D;
  • два або більше симптомів з критерію E;
  • критерій  F;
  • критерій  G;
  • критерій  H.

  Діагностичні критерії ПТСР згідно з МКХ-11 

  Розгляньмо основні та додаткові діагностичні критерії ПТСР згідно з Міжнародною класифікацією хвороб та проблем, пов’язаним зі здоров’ям, 11-е видання (МКХ-11)

• Основні (обов’язкові) характеристики

  Переживання події чи ситуації (короткострокової чи тривалої) вкрай загрозливого чи жахливого характеру.

  Такі події охоплюють, але не обмежуються такими ситуаціями:

  • безпосереднє переживання бойових дій;
  • природні або антропогенні катастрофи, серйозні нещасні випадки, тортури, сексуальне насильство, тероризм, напад або гостре захворювання, яке загрожує життю (наприклад, серцевий напад);
  • бути свідком загрозливого чи фактичного поранення чи смерті інших людей раптовим, несподіваним чи насильницьким чином; 
  • звістка про раптову, несподівану чи насильницьку смерть близької людини.

  Після травматичної події або ситуації розвивається характерний синдром, що триває не менше кількох тижнів і складається з 3 основних елементів:

  • Повторне переживання травматичної події в реальному часі, в якому подія (події) не просто згадується, а переживається як те, що відбувається тут і зараз. Зазвичай це відбувається у формі яскравих настирливих спогадів чи образів; флешбеків, які можуть варіювати від легких (виникає швидкоплинне почуття повторення події в режимі реального часу) до важких (відбувається повна втрата усвідомлення справжнього навколишнього середовища) або повторюваних снів або кошмарів, які тематично пов’язані з подією (подіями), що травмує. Повторне переживання зазвичай супроводжується сильними чи непереборними емоціями, такими як страх чи жах та сильними фізичними відчуттями. Повторне переживання при цьому може також включати почуття пригніченості або занурення в ті ж інтенсивні емоції, які були присутні під час травматичної події без когнітивного аспекту, і може виникати у відповідь на нагадування про подію. Рефлексії або роздуми про подію (події) та спогади про почуття, які людина відчувала на той час, недостатні для кваліфікації повторного переживання.
  • Уникнення нагадувань, які можуть спричинити повторне переживання травматичної події (подій). Це може набувати форми або активного внутрішнього уникнення, тобто, думок та спогадів, пов’язаних з подією (подіями), або зовнішнього уникнення, тобто, людей, розмов, діяльності або ситуацій, що нагадують про подію (події). У крайніх випадках людина може змінити своє оточення (наприклад, переїхати в інше місто або змінити роботу), щоб уникнути нагадувань.
  • Постійне почуття підвищеної поточної загрози, наприклад, у вигляді підвищеної пильності чи перебільшеної реакції переляку на такі подразники, як несподіваний шум. Люди з гіперпильністю постійно захищають себе від небезпеки та відчувають, що їм самим чи близьким людям загрожує безпосередня небезпека як у конкретних ситуаціях, так і загалом. Вони можуть формувати нові моделі поведінки, спрямовані на безпеку (наприклад, не сидіти спиною до дверей, постійно перевіряти дзеркала заднього виду в автомобілі)

  Симптоми зберігаються протягом щонайменше кількох тижнів і викликають значні порушення в особистій, сімейній, соціальній, освітній, професійній чи інших важливих сферах функціонування.

• Додаткові клінічні ознаки

  Поширені симптоми посттравматичного стресового розладу можуть включати в себе:

  • загальну дисфорію;
  • дисоціативні симптоми;
  • соматичні скарги;
  • суїцидальні думки та поведінку;
  • соціальну замкнутість;
  • надмірне вживання алкоголю або наркотичних засобів, щоб уникнути повторного переживання або щоб впоратися з емоційними реакціями або компульсіями у відповідь на спогади чи нагадування про травму.

  Емоційні переживання людей з посттравматичним стресовим розладом зазвичай включають гнів, сором, зневіру, приниження або почуття провини, у тому числі провини вцілілого.

  ---

  Використані джерела:

  1. https://icd.who.int/browse11/l-m/en#http%3a%2f%2fid.who.int%2ficd%2fentity%2f2070699808
  2. American Psychiatric Association. Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, Fifth Edition (DSM-5), American Psychiatric Association, 2013.