Файли cookiesЦей сайт використовує файли cookie для аналізу взаємодії з сайтом, з метою підвищення якості обслуговування та безперебійної роботи сайту. Більш детально у Політиці cookies
Cпеціалізоване видання, призначене для медичних установ та лікарів.
Рецензент статтіЛідія Гончар-ЧердакліКандидат медичних наук. Заступник директора з медичних питань фармацевтичної компанії "Дарниця"Сторінка рецензента
25 травня 2022
ПТСР у дітей: підходи до діагностики та лікування
Травма може статися у будь-якому віці. А травма від війни – тим паче.
Тому ПТСР у дітей трапляється досить часто. Приблизно від 15% до 43% дівчаток та від 14% до 43% хлопчиків переживають хоча б один травматичний досвід. З тих дітей та підлітків, які перенесли травму, приблизно у 3-15% дівчаток та від 1% до 6% хлопчиків розвивається ПТСР.
Симптоми ПТСР у дітей
До основних симптомів, що визначають наявність ПТСР у дітей, відносять:
Постійні згадки про пережиті події (нав’язливі спогади, про які дитина може не зізнаватись дорослому), водночас уникнення всього, що нагадує йому про пережите.
Порушення сну, страшні сновидіння, через які дитина прокидається вночі. Діти дошкільного та молодшого шкільного віку можуть плакати вночі.
Підвищення рівня тривожності, очікування повторення подій.
Порушення пам’яті, уваги, здатності вчитися.
Постійне відтворення пережитого у грі (для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку).
Саморуйнівна поведінка (зокрема у підлітків: самоушкодження, алкоголізація, наркотизація).
Можливі симптоми ПТСР у дітей
Якщо після травматичної події виникли нові поведінкові чи емоційні проблеми, які тривають понад 2 тижні, це можуть бути прояви посттравматичного стресового розладу у дітей.
Варто звернути увагу на такі симптоми:
поява частих згадувань та переживання травматичної події;
підвищене серцебиття і спітніння;
дитина легко лякається;
є емоційне заціпеніння;
дитина дуже засмучена або пригнічена;
з’явилися раптові зміни у поведінці, мовленні, вживанні слів чи сильні емоції.
Причини ПТСР у дітей
Посттравматичний синдром у дітей може проявлятися, якщо вони пережили тяжку подію. Це може бути:
війна;
сексуальне насилля;
фізичне або психологічне насилля, або інші насильницькі злочини;
стихійні лиха (наприклад, повінь);
стрілянина в школах;
автокатастрофи або пожежі.
Фактори ризику розвитку посттравматичного синдрому у дітей
Чому одні люди, які пережили травматичну подію, починають страждати на ПТСР, а інші – ні?
Виділяють три групи факторів, поєднання яких призводить до виникнення ПТСР у дітей:
Інтенсивність травматичної події, її тривалість, неочікуваність та неконтрольованість.
Сила захисних засобів особистості та присутність соціальної підтримки.
Особисті фактори ризику: вік на момент травми, наявність травматичних та психічних розладів у попередні періоди життя людини.
Діти та підлітки потрапляють в зону ризику розвитку ПТСР.
Водночас, кожна людина, яку зачепили воєнні дії, має свої переживання та реакції, які є абсолютно нормальними у відповідь на ненормальну ситуацію.
Лабораторних методів виявлення ПТСР немає. Тому методи діагностики ПТСР у дітей ґрунтуються на психофізіологічному обстеженні.
Варто звертати увагу на вищезазначені прояви розладу. При цьому враховувати вік пацієнта. До 6 років – опитати батьків щодо якості сну дитини, її стосунків із іншими дітьми. Старше 6 років – за результатами розмови та психологічного тестування самої дитини.
Ключові критерії встановлення діагнозу ПТСР у підлітків та дітей:
беззаперечний факт травматичної події;
збереження зазначеної симптоматики протягом більш ніж місяця.
Корекція ПТСР у дітей: підходи до терапії
Психіка як дорослих, так і, особливо, дітей та підлітків має величезні резерви для відновлення і саморегуляції. Завдяки підтримці рідних та, за необхідності, психологічній підтримці фахівців, людина може повернутися до норми після травматичного досвіду. Перший і головний крок корекції ПТСР у дітей – забезпечити дитині безпеку та зняти з неї почуття власної провини. Дітям необхідно донести, що вони у безпеці, а їх реакції цілком природні.
Корекція ПТСР у дітей найчастіше проводиться за допомогою когнітивно-поведінкової терапії, спрямованої на подолання травми.
Вона включає:
Навчання батьків особливостей спілкування з дитиною. Вони повинні донести до дитини її важливість для них, дати віру в себе.
Навчання дітей методик релаксації.
Тренування навичок керування своїми емоціями.
Виявлення та робота з думками, що перешкоджають адаптації, наприклад, самозвинувачення.
Розповідання про травматичну подію зі свідомим наміром знижувати напругу емоційного переживання у процесі.
Експозиція – регулярне м’яке нагадування дитині про травматичну подію з одночасним роз’ясненням, як керувати власними реакціями.
Проведення сімейних занять.
Створення відчуття безпеки для дитини.
Діти з ПТСР мають вищий ризик суїциду. Тому для лікування ПТСР у дітей, які мають схильність до саморуйнування, може бути розглянуто питання тимчасового стаціонарного психіатричного лікування. Дітям молодшого віку слід впроваджувати ігровий компонент переробки травми. Проте необхідно уникати трансформації гри на реконструкцію.
Фармакологічна терапія
У разі неефективності психологічних методик розглядається фармакологічне лікування. Фармакотерапія спрямовується на боротьбу з критичними симптомами: порушення сну, дратівливість, гіперзбудливість.
Застосування фармакологічної терапії дітей відбувається під контролем психіатра.
Посттравматичний стресовий розлад у дітей: поради для батьків
Аби знизити ризики появи посттравматичного стресового розладу у дітей та сприяти зціленню, якщо ознаки розладу вже є, батькам слід вжити деяких заходів.
Вам необхідно:
Психологічно стабілізуватися самим. Лише емоційно стабільні батьки можуть надати підтримку дітям.
Налагодити режим дня та повернути, за можливості, рутинні справи.
Заручитись підтримкою близьких – налагодити спілкування з важливими людьми, якщо це дає вам підтримку та налаштовує на позитив.
Виконувати фізичні вправи або, як мінімум, гуляти на свіжому повітрі, обмежити перегляд новин та сортувати інформацію, одержувану від емоційно яскраво забарвленого контенту.
Звернутися по допомогу до психолога/психотерапевта, який допоможе опанувати техніку емоційної стабілізації себе та близьких і запобігти чи зупинити розвиток ПТСР.
Потурбуйтесь також і про свою дитину:
забезпечте (відновіть) почуття безпеки;
залучайте до фізичної активності (фізкультура, танці, регулярні прогулянки на свіжому повітрі та ін.);
відновіть режим дня – це дає дітям відчуття захищеності, ресурс та надію на повернення до звичайного, мирного життя;
забезпечте дитині відчуття єдності та підтримки (насамперед – з боку батьків або осіб, що їх замінюють). Вона повинна знати, що близькі люди поруч і вони люблять її; важливим буде також безпечний тілесний контакт – обійми з близькими дорослими, тримання за руку;
вислуховуйте дитину, коли вона хоче поговорити, отримати відповіді на свої запитання;
дозволяйте висловлювати свої емоції та почуття;
пояснюйте подію: правдива інформація, доступними для віку словами;
залучайте до соціальної активності: спілкування з однолітками, волонтерську діяльність у суспільстві, за віком;
спрямовуйте агресію дитини та формуйте здорові поведінкові рамки;
надавайте дитині доступ до професійної психологічної/психотерапевтичної допомоги: фахівці підкажуть, як опановувати емоції, навчитися релаксації, контролювати негативні спогади, а це допоможе запобігти або зупинити розвиток ПТСР.
Куди звертатися за допомогою батькам
Якщо ви чи ваші діти були свідками травматичних подій, пережили втрату, різко змінили звичне життя та місцезнаходження через війну, зверніться до фахівців по допомогу. Особливо, якщо навіть через деякий час (кілька тижнів) дитина все ще не може прийти до тями і виконувати звичні справи. Насамперед, можете проконсультуватися із сімейним лікарем, який дасть пораду щодо подальших кроків, котрі допоможуть вилікувати посттравматичний синдром у дітей.
Пам'ятайте, що відновлення потребує часу. І лише спокійні батьки, а також професійні психологи можуть допомогти дитині відновитися.
Якщо у вашої дитини ПТСР, важливо її морально підтримувати, демонструвати спокій та емоційну рівновагу. Потрібно забезпечити правильний інформаційний простір, режим дня, побутову рутину. І обов’язково звернутися до лікаря. Не займайтеся самолікуванням.
Категорично не можна висміювати та знецінювати переживання дітей із ПТСР. Не ігноруйте дитину, не давайте їй порожні обіцянки.
